Вже вечір засвічує зорі і гори стоять в тишині.
Пливу по життєвому морю, і сумно на серці мені.
Що час пролітає так скоро. Роки за роками летять.
Недавно ходили ми в школу. А вже на висках тридцять п'ять.
Кружляє зима в заметілі. Сніжинки, як мрії летять,
Тривоги, розлуки похмілля. А вже на висках п'ятдесят.
Вже діти дорослі є внуки. Постаршало місто, село,
Не можемо тільки збагнути, коли це так швидко пройшло.
Лиш радість на серце лягає, що віра в Ісуса в нас є.
І світло в душі моїй сяє. Ісус це майбутнє моє.
***
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : А жизнь уходит - Николай Николаевич Однажды каждый из нас умрет. Сделает последний вздох и выйдет душа из тела. Она будет крайне удивлена, видя его бездыханным. Как рассказывают «бывалые» душа летит по тоннелю к свету. Потом увидев, как прекрасны небеса, возвращается в тоннель и летит в преисподнюю, где все утопает в огне. Если человек не примирился с Богом, других мест для него у Бога нет.
